Добрий Пастир: науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого. Богослов’я. Філософія. Історія

Богослужбові книги Київської Церкви - джерело партикулярного права

2022-07-27T10:59:10+03:00

У статті досліджено богослужбові книги Київської Церкви. Серед даних книг найбільш вживані були євангелії, апостоли, псалтирі, мінеї, тріоді, часослови, октоїхи, акафістники, требники, служебники, чиновники, архиєритикони. У даних книгах, а особливо у їх рубриках є різні вказівки для священнодіяння, які відносяться до джерел права УГКЦ. Оскільки у служебниках і требниках є найбільше канонічних постанов та правил то даній статті проаналізовано найбільш вживанні служебники і требники Київської Церкви.

Дефінітивне, етимологічне та семантичне окреслення термінів «типікон» та «устав»

2022-07-27T11:53:45+03:00

В дослідженні прослідковано шлях історичного становлення богослужбового уставу, окреслено причинно-наслідковий зв’язок найрізноманітніших візантійських уставів з унійними типіконами. Детально розглянуто розвиток богослужбового уставу в середовищі Київської Церкви, яка в кінці ХVI ст. відновила єдність з Апостольським Престолом.

Методологія дослідження: основою методології даної наукової розвідки стало використання хронологічного методу викладу матеріалу, хоча, інколи може скластися враження, що в тій чи іншій частині наукового дослідження повертаємося до попередньої епохи. Такі посилання є цілком виправданні, адже богослужбовий устав потребує багатостороннього висвітлення навіть у рамках однієї епохи. Також будемо послуговуватися історично-критичним методом, задля об’єктивного висвітлення контексту розвитку богослужбового уставу у різні часові періоди, починаючи від перших століть і завершуючи сучасністю. У статті застосуємо аналітичний та синтетичний методи дослідження, які є необхідним при аналізі древніх друкованих типіконів. Звісно, не можливо обійтися і без методу порівняльної літургіки, який в даній праці, щоправда, застосований лише частково. Це пов’язано з необхідністю аналізувати самі типікони, а не тексти богослужбових книг. Метод порівняльної літургіки, допоможе більш об’єктивно оцінити приналежність конкретного типікону до певної традиції, а також вкаже на запозичення з інших традицій чи уставних книг.

Наукова новизна полягає в тому, що для Христової Церкви богослужіння є її життям та диханням. Саме літургійна молитва дозволяє Церкві бути не просто «установою», але вже тут на землі, брати участь у божественному житті Пресвятої Тройці. Особливо Східна Церква, через богослужіння допомагає людині уприсутнити Небесну Літургію, тому й не дивно, що візантійський обряд, яким послуговується також і Українська Греко-Католицька Церква, охарактиризовують дуже влучним виразом «небо на землі». З метою урегулювання богослужінь, ще в перших століттях, виникає потреба у спеціальних уставних книгах, які б допомогли правильно поєднати дуже багату псалмічну, гімнографічну, пісенну, біблійну та обрядову спадщину Церкви, в тому-чи-іншому богослужінні, в той чи інший день. Так виникають перші типікони – богослужбові книги, які містять чіткі правила регулювання та проведення всіх богослужінь. Нажаль, у Греко-Католицькій Церкві, за винятком дослідження п. Ігоря Василишина, доктора літургійного богослов’я, ще не було спроб детально проаналізувати та вивчити процес створення уставу, його розвитку та особливостей в унійному середовищі. Саме цей факт, спонукав до написання наукової праці, яка б стала однією з перших цеглин у побудові сучасного літургійного богослов’я Української Греко-Католицької Церкви у сфері богослужбового уставу.

Отож, перші рукописи, які містили опис певних норм, що торкалися молитовно-богослужбового життя, походять з монашого середовища. Найвідоміші та найвпливовіші серед них, стають Устави святого Сави Освященного (відомий пізніше як Єрусалимський Устав) та Теодора Студита (відомий пізніше як Студитський Устав). У перекладі на церковнослов’янську мову, книга «Τυπικον» одержала назву «Устав». Тож сьогодні термін «устав» можна вважати відповідником, хоча і не абсолютним еквівалентом, терміну грецького походження «типікон», зважаючи на їх поперемінне практичне застосування в сучасному літургійному богослов’ї. При чому, під терміном «типікон» найчастіше розуміють богослужбову книгу, а терміном «устав» висловлюють всю об’ємність богослужбового уставу.

Захист Батьківщини у вченні Католицької Церкви

2022-07-27T12:03:30+03:00

Війна за своєю природою – аморальна. У той момент, коли вона «вривається» в мирне життя, населення та керівники держави мають право й зобов’язані захищатися, навіть застосовуючи силу зброї для знешкодження агресорів. Захист Батьківщини – це право та обов’язок кожного свідомого і відповідального уряду держави. Наші українські воїни, захищаючи невинне життя перед нападником, здійснюють свій святий громадянський обов’язок: стають на захист добра, істини й справедливості. Багато військових віддало своє життя за ці цінності. Під час військових дій Церква та людський розум наголошують на постійній дії морального закону. Навіть у зоні військових дій належить зберігати людські риси. У статті, на основі Офіційних документів Католицької Церкви, фахових матеріалів, інтерв’ю, здійснено морально–богословську оцінку воєнним діям у контексті захисту Батьківщини.

П’ять порад успіху від Блаженнішого Святослава Шевчука та їх науковий аспект

2022-07-27T12:14:40+03:00

У статті здійснено дослідження наукової думки, Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, Святослава Шевчука, який дає поради успіху для молоді.

Мистецька хорова освіта на Буковині у ХІХ столітті

2022-07-27T12:21:28+03:00

У статті аналізуються окремі аспекти хорових освітніх процесів, які відбувалися на Буковині у ХІХ столітті. Характеризується зміст динаміки розвитку тенденцій, що сприяли становленню мистецької освіти та хорової спадщини тих митців, які їх визначали своєю діяльністю. Наводяться факти педагогічної, композиторської, громадської, диригентської діяльностей видатних митців Буковини ХІХ століття, що сприяли розвитку освітніх, хорових і культурно-просвітницьких традицій Західної України.

Проблематика самогубства у вченні Католицької Церкви

2022-07-27T12:29:18+03:00

У статті досліджується проблема самогубства у морально-етичному вченні Католицької Церкви, статистика цього явища в Україні, розглядаються ряд проблем соціально-етичного характеру, що стосуються даного питання. Аналізується проблема самогубства в світлі біблійної заповіді «Не убий» та питання співідношення свободи та відповідальності людини.

Про стихиру "Ми виділи світло істинне": рефлексії над статтею Олексія Дмитрієвського

2022-07-27T13:02:18+03:00

У статті проаналізовано походження співу стихири «Ми бачили Світло істинне», яку співають майже щоденно на Божественній Літургії, посилаючись на роздуми відомого російського вченого в галузі літургіки Олексія Дмитрієвського (ХІХ-ХХ ст.), який порушив проблему вживання цього піснеспіву у суботу напередодні свята П’ятдесятниці ще понад сто років тому. Чому в певні дні замість цієї молитви вживаються інші гимни, яке значення цієї стихири для молільників – учасників відправи у храмі, як найкраще вийти з проблеми необхідності заміни стихири іншим піснеспівом у деякі дні року? Які регіональні особливості щодо цього звичаю на Галичині, де домінують греко-католицькі звичаї? На ці питання автор пробує дати відповідь у світлі різних літургійних джерел і приписів.

"Слово про закон і благодать" Митрополита Іларіона: історіософський аналіз

2022-07-27T13:18:22+03:00

У статті здійснено історіософський аналіз «Слова про закон і благодать» Київського митрополита Іларіона, що дало змогу обґрунтувати погляд про наявність у творі богословського підґрунтя, узагальненим виразом якого є уявлення Іларіона про сакральність Руської держави.

Методика організації та проведення свята урочистого вшанування Святого Письма у Церкві

2022-07-27T14:23:54+03:00

Апостольським Листом Папи Франциска «Aperuit illis» («Відкрив їм»), оприлюдненим 30 вересня 2019 р., в Католицькій Церкві було встановлено свято для урочистого вшанування Божого слова, яке отримало назву – Неділя Божого слова. Вперше урочисте вшанування Божого слова у Церкві відбулось 26 січня 2020 р. Так як традиція вшанування Божого слова в УГКЦ тільки започатковується і дана тема відповідно є актуальною, виникла потреба в розробленні методики щодо організації й проведенні свята.

Метою роботи є аналіз та вдосконалення вже існуючих методів вшанування Святого Письма у Церкві та розробленні методики організації та проведення свята урочистого вшанування Неділі Божого слова в УГКЦ.

Релігійність населення і суспільства, сприйняття ідеологеми "русский мир" в країнах з більшістю православних в східній і центральній частині Європи

2022-07-27T14:31:42+03:00

У статті досліджуються релігійні процеси у 10 країнах Східної і Центральної Європи, які чверть століття після розпаду тоталітарної системи і банкрутства панівної ідеології державного атеїзму отримали можливість вільно і самоусвідомлено формувати своє ставлення до релігії і обирати свою приналежність до будь-якої церкви і релігійної організації. Ці процеси досліджувалися у 2016-2017 рр. американським експертно-аналітичним Центром П'ю (Pew Reseorch Center), який вивчає тенденції розвитку науки і технології, релігії і суспільства. Проект Global Religious Futures («Майбутнє глобальної релігії»), спрямований на дослідження релігійних змін в країнах Східної і Центральної Європи з більшістю православного населення, які впливають на особисте і суспільне життя та формують релігійну, культурну і національну ідентичність. У цьому контексті проаналізовано співвідношення конфесійної приналежності й релігійної ідентичності православного населення в країнах Східної і Центральної Європи. Визначальним фактором релігійної, національної і культурної ідентичності православних у цих країнах є їх ставлення до ідеологеми «русский мир» в контексті визнання Росії як «захисниці православних» за межами Російської Федерації. Цей аспект дослідження має важливе значення для виявлення характеру релігійних змін в європейських країнах з більшістю православного населення в контексті міжнаціональних і міжконфесійних стосунків, етнічного і конфесійного різноманіття, ставлення до національної і релігійної однорідності суспільства і мультикультуральності. У такому аспекті досліджується зокрема позиція опитаного православного населення в Україні.

Філософський і релігійний персоналізм на шляху до співпраці (роздуми до дискурсу з Річардом Горбанем)

2022-07-27T14:40:53+03:00

У статті здійснено порівняльний аналіз філософського і релігійного персоналізму. Проаналізовано персоналістичні ідеї Річарда Горбаня і доведено їхню актуальність. З’ясовано філософську вичерпаність гуманізму в умовах антрополого-глобальної катастрофи. Обґрунтовано значущість філософського й релігійного персоналізму в умовах вичерпаності духовних засад людського й суспільного буття. На основі авторської – метафізичної – теорії особистості доведено, що філософський і релігійний персоналізм орієнтують людину й суспільство на вдосконалення й реалізацію пріоритету духовного над матеріальним.

Феномен свободи людини при здійсненні особистого вибору

2022-07-27T14:48:01+03:00

Стаття присвячена виявам різноманітних форм здійснення релігійного вибору, що сприяють самореалізації особистості.

Мета статті полягає у дослідженні феномену свободи людини при здійсненні нею особистого релігійного вибору, концепції свободотворчості у її сучасному виді та врахуванні новітніх моделей світосприйняття, їх наукові рефлексії. В цьому плані особливо показові теоретичні позиції постмодернізму, який обстоює тезу про «безрозмірність свободи».

При підготовці дослідження було застосовано комплекс як загально-філософських так і спеціальних релігієзнавчих методів. До першої групи слід віднести методи наукового аналізу та синтезу, характерні для сучасного наукового дискурсу підходи, які включають елементи наукової індукції та дедукції, а також міждисциплінарний підхід, який забезпечив залучення даних суміжних наук: філософії, теології та релігієзнавства. До спеціальних релігієзнавчих методів застосування яких забезпечило глибину розкриття відповідної проблематики відносимо методи релігійної толерантності, онтологічні, аксіологічні та герменевтичні підходи.

Основні тенденції становлення та розвитку богословської освіти в незалежній Україні (на прикладі закладів богословської освіти Української Греко-Католицької Церкви у 1991-2010 рр.)

2022-07-27T14:59:52+03:00

Мета дослідження – аналіз і періодизація історичного процесу становлення та розвитку системи богословської освіти УГКЦ в незалежній Україні (1991–2010 рр.), з’ясування її структури, здобутків і перспектив інтеграції богословської освіти в освітній простір Української держави.

Методологія дослідження спирається на наукові принципи об’єктивності та історизму, спеціально-наукові методи критичного аналізу джерел, проблемно-хронологічний та системно-структурний.

Наукова новизна: проведено періодизацію та висвітлено розвиток системи богословської освіти УГКЦ в незалежній Україні (1991–2010 рр.).

Висновки: відродження та розвиток богословської освіти УГКЦ в період незалежності України мало декілька рис: по-перше, «стихійне» на перших порах відновлення діяльності духовних семінарій поступово набувало чітких організаційних рис, а їх становлення забезпечувало постійну підготовку нового покоління духовенства; по-друге, вперше в історії богословської освіти УГКЦ було створено менш-більш чітку концепцію її розвитку, яка дозволила не просто розмежувати богословську освіту на певні організаційні рівні, але й забезпечити організаційне становлення богословських навчальних закладів. Можна сказати, за 20-ліття з часу виходу з підпілля УГКЦ створила чітко структуровану систему богословської освіти, в якій умовно можна виділити три групи: перша – це мережа наукових та науково-освітніх закладів (УКУ в Львові з філією в Римі та Інститут східнохристиянських студій в Оттаві), основним завданням яких є становлення богословської науки, його інтеграція в науковий та освітній простір України; друга – це мережа духовних семінарій, покликана забезпечувати Церкву новим поколінням священиків; третя – це мережа закладів «загального християнського виховання», що включає катехитичні інститути та дяківсько-регентські школи (з деяким застереженням, оскільки вони надають певний рівень богословських знань і «професійну» кваліфікацію), а також недільні парафіяльні та загальноосвітні греко-католицькі школи.

Отож, така структурована система богословської освіти УГКЦ не тільки дозволяє здійснювати «професійну» підготовку «кадрів» для УГКЦ, але й сприяє «новій євангелізації» сучасного суспільства.

Постать Мелетія Смотрицького в контексті Берестейського порозуміння

2022-07-27T15:07:29+03:00

У статі проаналізовано суспільно-економічну ситуацію I пол. XVII ст. та її вплив на релігійну картину українських земель у складі Речі Посполитої. З метою розкриття теми наводяться основні штрихи біографії Мелетія Смотрицького, обставини формування його особистості та поглядів, описується ступінь його участі у релігійній полеміці навколо питання церковного поєднання із Римом. Прослідковано передумови та процес перелому у поглядах на питання Унії М. Смотрицьким. Крім цього, характеризуємо і наслідки такої поляризації ним та реакцію з боку православної ієрархії Руської Церкви. Звертаємо увагу на цінність вкладу М. Смотрицького для захисту потреби церковного порозуміння з Апостольським престолом.

Біографічний словник духовенства Станиславівської (Івано-Франківської) Єпархії - Митрополії Української Греко-Католицької Церкви (1885-2020): обґрунтування наукового проєкту та перші біограми на літеру "А"

2022-07-27T15:33:00+03:00

Метою статті є теоретичне обґрунтування основних ідей та практичних заходів щодо реалізації проекту біографічного словника духовенства Станиславівської єпархії, нині – Івано-Франківської митрополії Української Греко-Католицької Церкви (1885–2020) як комплексної теми наукового дослідження, а також публікація перших фрагментів біографічного словника – біографій чотирьох священиків на літеру «А».

Методологія дослідження: основним у процесі реалізації цього проекту окреслено біографічний метод, визначено основні параметри формування біограми.

Наукова новизна полягає в тому, що обґрунтовано необхідність реалізації наукового проекту біографічного словника духовенства Станиславівської єпархії / Івано-Франківської митрополії УГКЦ (1885–2020) для розширення знань про місце та роль духовенства в національному русі та суспільному житті українців цього регіону, проаналізовано розвиток ідеї біографічного словника, окреслено базовий перелік джерельної бази, вказано учасників наукового проекту.

Висновки: Опираючись на значну джерельну базу, цей проект покликаний передусім сформувати деталізовані біограми священиків цієї церковної одиниці, вписати їх в ширший контекст історичних процесів. Наприкінці статті подано реконструкцію декількох біограм греко-католицьких священиків (на літеру «А»), що засвідчують їхню активну діяльність не тільки в церковно-релігійній, але й політичній, громадській, економічній і культурній сферах життя українського народу.

Слово редактора

2022-07-27T10:43:49+03:00

Івано-Франківська академія Івана Золотоустого - співорганізатор наукового семінару "Війна і мир: уроки Андрея Шептицького для сьогоднішніх миротворців"

2022-07-27T15:38:01+03:00

8 грудня 2021 року відбувся науковий семінар «Війна і мир: уроки Андрея Шептицького для сьогоднішніх миротворців», який пройшов у форматі онлайн на комунікаційній платформі ZOOM.

До 10-річчя Івано-Франківської Митрополії УГКЦ вийшла друком книга "Станіславівські та Івано-Франківська Архієреї Української Греко-Католицької Церкви: духовні провідники Прикарпаття (1885-2021)"

2022-07-27T15:41:47+03:00

Участь Івано-Франківської академії Івана Золотоустого в роботі журі Малої Академії Наук України

2022-07-27T15:45:08+03:00

Участь Івано-Франківської академії Івана Золотоустого в Регіональній зустрічі рад молодих вчених Івано-Франківської області

2022-07-27T15:50:23+03:00