Добрий Пастир: науковий вісник Івано-Франківської академії Івана Золотоустого. Богослов’я. Філософія. Історія

Хроніка наукового життя Івано-Франківської академії Івана Золотоустого у 2023-2024 роках

Олег Білоус — 2024-09-12

У складних обставинах сучасного життя, обумовлених умовами воєнного стану в Україні, колектив Івано-Франківської академії Івана Золотоустого з початком 2023/2024 навчального року продовжував поєднувати наукову та освітню працю, практичну діяльність і літургійне життя, спрямовані на формування молодого покоління фахівців з богослов’я, передусім майбутніх священиків і вчителів духовно-моральних дисциплін, а також плекання наукової та культурної спадщини української нації.

Внесок Владики Софрона Мудрого у створення перших спільнот "Матері в молитві" Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Тетяна Мазур — 2024-09-11

У статті розглядається внесок владики Софрона Мудрого у створення перших спільнот «Матері в молитві» Івано-Франківської Архієпархії (ІФА) Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Розкривається ключова роль материнства та духовності у контексті релігійного життя та акцентується увага на розвитку та впливі спільноти «Матері в молитві» ІФА УГКЦ, визначаючи її актуальність у сучасному світі на формування духовних цінностей та моральних переконань віруючих. Зокрема, дослідження спільноти «Матері в молитві» ІФА УГКЦ виокремлюється через підкреслення її важливості в місійній та духовній діяльності. Наукова новизна полягає в тому, що на основі доступних першоджерел та наукової літератури здійснено спробу дослідити і проаналізувати внесок владики Софрона Мудрого у створення перших спільнот «Матері в молитві» Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Також розглянуто роль матері в контексті материнства та духовності, враховуючи основи Святого Письма, церковне життя та участь у молитовних спільнотах, а також показано важливість ролі материнства для всього світу.

Діяльність єпископа Софрона Мудрого з активізації соціального служіння

Богдан Рохман — 2024-09-11

Шляхом аналізу діяльності єпископа С. Мудрого в Івано-Франківській єпархії УГКЦ розкривається його внесок у розвиток еклезіальних структур цієї церкви. В статті досліджуються громадянські та соціальні ініціативи владики, їх морально-етична й національна наповненість а також вплив на розвиток соціального служіння.

Мій досвід військового капелана: виклики, труднощі, досягнення

Василь Пасічник-Рак — 2024-09-11

Мій досвід військового капелана – від початку повномасштабної війни в Україні. 26 лютого 2022 р. я зателефонував до Митрополита Володимира Війтишина та висловив, що особисто хочу щось робити більше для війська, а навіть, стати військовим капеланом. Це при тому, що обіймаю інші обов’язки. Владика пообіцяв, що відповість. Через тиждень у четвер 1 березня я був в Єпархіальному управлінні. Владика розказав, що в нього був військовий комісар. Справді на контакт вийшов заступник начальника Івано-Франківського обласного ТЦК та СП по роботі з особовим складом. Декрет на призначення капеланом військової частини А7091 та Івано-Франківського міського ТЦК та СП виданий 18 березня 2022 р.

Богословська рефлексія світосприйняття особи Ісуса Христа у світлі історичного розвитку христологічних моделей

Василь Тучапець — 2024-09-11

Особа Ісуса Христа протягом багатьох століть людства залишається релігійним феноменом. Поява Ісуса Христа в історії людства дві тисячі років тому та його особлива релігійна діяльність залишається по-сьогодні актуальним питанням. Традиційно відношення до особи Ісуса Христа розділяється на дві позиції: тих, хто вірує та визнає Його Божественне походження і тих, хто не вірує та намагається заперечувати Божественність Ісуса. З точки зору фундаментального богослов’я та релігієзнавства не вповні розкритим науковим питанням є дослідження тих двох антиномічних позиці, зокрема їх дискусійний взаємозв’язок, перманентність та поглиблення релігійних поглядів віруючої сторони та релятивність і видозмінення поглядів про Ісуса невіруючої сторони. У результаті, впродовж багатьох епох розвитку людської думки ми отримали дві площини христологічних моделей: площина доповнень та поглиблення віри в Ісуса Христа та площина протиставлень, заперечень цієї віри. Дане дослідження зосереджується саме на цій другій площині: висвітлення позицій протиставлення віри та невірства в Ісуса Христа.

Біблійний аспект терміна "непорочність", як підґрунтя догми про Непорочне Зачаття

Павло Василів — 2024-09-11

У даній статті ми розглядали біблійні підстави вчення Церкви про Непорочне Зачаття. Католицька Церква виходить від біблійного поняття «kekharitomen» (гр.), яке й лягло в основу вчення про цю славетно марійну догму. У даній праці були представлені лінгвістичні джерела даного терміну, які проливають світло на діяння Святого Духа, Який помиляючись над усім створінням з волі Отця через Сина, будучи їхньою спільною особовою Любов’ю творить Марію як новий Твір. У Єф 1, 6 св. Павло говорить про наше оправдання завдяки волі Отця по благодаті в Його улюбленому Сині Ісусі Христі. Апостол Народів використовує дієслово «kharito» (гр.), що означає, що Богородиця завдяки випереджуючі дії Святого Духа з волі Сина і Отця була наперед оправдана. Бог не був би всемогутнім, якби не захистив від гріха прародичів Свою Матір. Саме тому Він завдяки майбутньому Воплоченню у випереджуючий спосіб забороняє Пречисту від первородного гріха, щоби через Неї прийняти тіло і відкупити увесь світ на Хресті. Дана праця повинна стати містком у поєднанні католиків, православних та протестантів, які по-новому повинні подивитися на Христа через призму досконалої святості Марії від Зачаття.

Наративні та богословські аспекти судової справи перед Пилатом в Євангелії від Івана 18:28–19:16а

Денис Рудяк — 2024-09-11

Стаття подає наративний підхід до аналізу епізоду політичного процесу засуду Ісуса Христа до розп’ятта Понтієм Пилатом згідно із версією Євангелії від Івана (Ів. 18:28 – 19:16а). Судовий процес є частиною власного матеріалу (Sonfergut) в Євангелії від Івана та ставить собі за мету продемонструвати царськість Ісуса, центральним мотивом чого є текст Ів. 19:1-3. Стаття аналізує літературний контекст оповідної секвенції та її сюжетний розвиток. Як наслідок, слідує аналіз наративної складової та богословський категорій Іванівської оповіді.

Ісус та терапія у Євангелії від Матея 8:2–9:35

Назарій Мартинюк — 2024-09-11

У статті здійснено короткий панорамний огляд оповідного сюжету Євангелії від Матея 8:2–9:35 в контексті терапевтичного служіння Ісуса. Стаття аналізує як мотивацію Ісуса до оздоровлень та терапії, та терапевтичних методів, використаних Ісусом. Як наслідок, терапевтичні аспекти Мт. 8:2 – 9:35 вміщені у сотеріологічний ключ, що відображено аналізом органічного зв’язку терапії Ісуса та дару спасіння. Актуальність статті зумовлена зростаючим зацікавленням до проблематики історичного пошуку Особи Ісуса Христа та актуального стану дослідження так званого NestQuest.

Процес переходу УГКЦ на новий календар

Михайло Добровольський — 2024-09-11

З 1 вересня 2023 року рішенням Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви усувається похибка старого юліанського календаря і церковні свята відповідатимуть астрономічному календарю, за котрим живе наше суспільство. Ми протягом останніх 123 років жили за календарем, котрий відставав від астрономічного на 13 днів.

Християнське виховання молоді – запорука національної безпеки України в умовах російсько-української війни.

Володимир Волошинович — 2024-09-11

У статті розглянуто важливу роль християнського виховання молоді в контексті зміцнення національної безпеки України, особливо під час російсько-української війни. Аналіз досліджень та публікацій вказує на те, що християнське виховання сприяє формуванню стійких особистостей, заснованих на високих моральних цінностях, із розвинутою соціальною відповідальністю та здатних до самопожертви заради блага Батьківщини. Важливою складовою є виховання в молоді милосердя, толерантності та патріотизму. Мета статті – вивчення впливу християнського виховання молоді на національну безпеку України та визначення шляхів його укріплення в умовах війни. У статті наводиться приклад успішної реалізації християнського виховання серед студентської молоді в співпраці Івано-Франківського національного медичного університету з духовенством Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви. Розглянуто досвід організації зустрічей священника з молоддю і викладачами в умовах університетського та виїзного середовища, спрямованого на розвиток й укріплення духовності як студентів, так і їх наставників. Основні висновки статті доводять важливість християнського виховання для зміцнення національної безпеки України.

Українська національна ідея як один із основоположних складових самобутності Української держави в контексті європейського співтовариства

Віталій Деркач — 2024-09-12

Сьогодні в Україні, яка в трагічних обставинах повномасштабної російської агресії та гострої ідеологічної боротьби змушена не лише захищати європейський вектор своєї історичної перспективи, але й боротися за саме існування власної державності та нації, неминуче актуалізується проблематика української національної ідеї. В умовах нових зовнішньополітичних викликів, пошук шляхів утвердження загальнонаціональної ідентичності залишається однією з важливих складових політики національної безпеки. Власне, українська національна ідея виникла й існує якраз для того, аби протистояти загарбницьким ідеям інших народів і сприяти утвердженню українства у всій повноті власного буття як самобутньої частини людства. Підґрунтям для поширення так званого руського світу на теренах України було знищення та нівелювання Української національної ідеї.

Місія УГКЦ в екуменічному діалозі: взаємини із Східнокатолицькими Церквами

Ольга Дубіцька — 2024-09-12

В статті на основі узагальнення історичних фактів досліджується діяльнісний статус Української Греко-католицької церкви (УГКЦ) в системі Східних Католицьких Церков (СКЦ) через з’ясування специфіки їх постання й розвитку, розкривається особлива роль УГКЦ в екуменічному спілкуванні між Східнокатолицькими Церквами та окреслюються перспективи цього руху в процесі налагодження і зміцнення взаємин між католиками і православними в Україні та в усьому світі. Автори пропонують використати результати дослідження для корекції Екуменічної концепції УГКЦ, доповнюючи стратегію УГКЦ в питаннях міжконфесійного спілкування конкретними кроками в співпраці з СКЦ.

Російське православ’я у використанні радянською, московсько-кремлівською владою для знищення української релігійності й культури

Петро Яроцький — 2024-09-12

Найбільша трагедія для Української православної церкви і Української греко-католицької церкви сталася в умовах тоталітарного сталінського режиму. Використовуючиу XIX столітті апробовані сценарії розправи царської самодержавної православної влади з уніатами і римо-католиками, радянська влада застосувала цей історичний досвід для скасування Берестейської унії, розриву зв’язків Української греко-католицької церкви з Ватиканом і «возз’єднання уніатів» (греко-католиків), як тоді говорили в Москві, «зі своєю матір’ю – російською православною церквою» (1946 р.).

Важливість релігійної складової у формуванні національного світогляду під час війни

Наталія Концур-Карабінович — 2024-09-12

В даній статті розглядається релігійна складова, як засіб забезпечення національної безпеки України. Досліджено значення релігійних організацій як чинника гармонізації духовного життя українців, що є важливою передумовою консолідації суспільства в подоланні кривавого ворога.

Релігійний вимір війни росії проти України: контекст національної безпеки

Ольга Хмільовська — 2024-09-12

Автором висвітлені сучасні проблеми Української держави в контексті широкомасштабної війни Росії проти України. Обґрунтовується важливість дослідження релігійного чинника і його вплив на національну безпеку України. Показано, як за «духовної» підтримки свого споконвічного помічника – Російської православної церкви (РПЦ), - московський патріархат в Україні в іпостасі т.з. Української православної церкви (УПЦ МП) десятиліттями активно проголошував «збирання руських земель». Цей «ворожий тандем розбудовував на українських теренах «русській мір» з нетерпимістю до всього українського, вів колабораціоністську політику в Україні, лобіюючи інтереси Росії, ставши важливим інструментом впливу на свідомість значної кількості населення. З відновленням незалежності Української держави православ’я мало стати консолідуючим чинником у творенні Української нації. Натомість, десятки років УПЦ МП постійно деконсолідувала українське суспільство, сіяла церковний розбрат, дискредитувала політичне і духовне керівництво України на міжнародній арені. Завдяки такій діяльності відбулась не лише територіальна, а й духовна окупація нашої держави. Робляться висновки, що концепція «русського міра», культивована роками в Україні кремлем через свої «православні» структури РПЦ та УПЦ МП головним чином стала основою для вторгнення окупантів на українські території, що згодом переросло у широкомасштабну національно-визвольну війну 2022 року. В дослідженні були використані дані соціологічних служб, офіційні документи церковних інституцій, проаналізовані законодавчі акти України дотичної проблематики. Окремі положення дослідження можуть бути використані для подальшого аналізу діяльності й сфер впливу московського патріархату з метою запобігання в майбутньому подібних трагедій.

Як російсько-українська війна змінила геополітичну картину світу

Ніка Чітадзе — 2024-09-12

Протягом століть росія була країною, яка демонструвала свою силу в міжнародній політичній системі. Спочатку поява Радянського Союзу та 15 країн, об'єднаних під одним дахом, а потім його розпад у 1991 році зробили росію більш агресивною державою, свідками чого міжнародна спільнота стала в ці роки. В основному це було спрямовано проти пострадянського простору, оскільки росія до сьогодні вважає, що пострадянські країни перебувають і повинні перебувати під впливом росії. Це головна причина, чому Росія веде агресивну зовнішню політику щодо сусідніх країн, особливо Грузії та України. Війни проти України та Грузії показують, наскільки великою може бути загроза з боку імперіалістичної сусідньої держави. Тут окреслено три основні роки війн: 2008, 2014 та 2022 рік, коли Росія розпочала нову військову окупацію України. Цей агресивний зовнішньополітичний вимір є загрозою не лише для пострадянського простору, але й для міжнародної безпеки. Внутрішня та зовнішня політика Росії завжди була предметом міжнародного світового порядку, оскільки її кроки завжди мали певні наслідки як для регіональної, так і для міжнародної політичної системи. У цьому дослідженні ми розглянемо основні наслідки військових окупацій, здійснених Росією у 21-му столітті.

Біографічний словник духовенства Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії – митрополії Української Греко-Католицької Церкви (1885–2020). Частина 3: Біограми на літеру «А», випуск 3

Руслан Делятинський — 2024-09-12

Метою статті є публікація фрагментів біографічного словника – біографій священиків на літеру «А». Методологія дослідження: основним у процесі реалізації цього проекту окреслено біографічний та просопографічний методи. Наукова новизна полягає в тому, що здійснено публікацію третьої частини із серії біограм (біографічних довідок) представників духовенства Станиславівської єпархії на літеру «А». До цієї публікації увійшли біограми таких осіб, як Андріїшин Михайло (1876–1938) та Андріїшин Яків (1845–1918). Висновки: Реконструкція біограм греко-католицьких священиків (на літеру «А»), що базується на значній джерельній базі, засвідчує їхню активну діяльність не тільки в церковно-релігійній, але й політичній, громадській, економічній і культурній сферах життя українського народу.

Історичний розвиток Рожнятівського деканату Львівської архиєпархії Греко-католицької церкви (1907–1946 рр.)

Ольга (с. Андрея) Маслій — 2024-09-12

У статті розглядається історичний розвиток Рожнятівського деканату Львівської Архиєпархії Греко-католицької церкви. Висвітлюється структура та діяльність парафіяльної мережі протягом 1907-1946 рр. Розкривається ключова роль Церкви у розвитку парафіяльних спільнот.

Чортківський деканат Станиславівської Греко-католицької єпархії у 1939–1946 роках

Руслан Делятинський — 2024-09-12

Метою статті є об’єктивне дослідження історичного розвитку Чортківського деканату Станиславівської єпархії Галицької митрополії Греко-Католицької Церкви у період Другої світової війни 1939–1945 рр. та встановлення радянської влади в Галичині 1945–1946 рр., що привело до насильної ліквідації УГКЦ та її трансформації в «катакомбну» Церкву. Методологія дослідження: базовими є мікроісторичний, біографічний та просопографічний методи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше проаналізовано особливості історичного розвитку Чортківського деканату Станиславівської єпархії УГКЦ у період Другої світової війни та «другої радянізації» Галичини (1939–1946 рр.). Висновки: Авторами показано специфіку державно-церковних відносин, взаємовплив політичного й церковного адміністративно-територіальних поділів у процесі ліквідації УГКЦ, з’ясовано роль окремих священиків у подіях цього часу.

Політико-правовий вимір перспектив запрошення України до НАТО

Ігор Тодоров — 2024-09-12

Мета дослідження – розкрити можливості запрошення України до Організації Північноатлантичного договору в умовах ескалації російської агресії. Методологія дослідження спирається на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії розглянуто поточні перспективи запрошення України до НАТО. Висновки. Вступ до НАТО є конституційно закріпленим основним пріоритетом України, фундаментальною умовою для її виживання. Сьогодні політична еліта України та західні уряди є одностайними в питанні членства України в НАТО. Російсько-українська війна виступає ареною, на якій формуються політичні та військові стратегії глобального Заходу і вриваються в наміри тих світових сил, що пропагують антидемократичні цінності та, використовуючи західні технології, мають намір відігравати провідну роль у світовій цивілізації. Від України залежить подальший розвиток світового устрою на тривалий період, і можливо, на століття вперед. Необхідність запрошення України до Організації Північноатлантичного договору обумовлена можливістю подолання глобальної кризи міжнародної безпеки. На користь швидкої євроатлантичної інтеграції України свідчить унікальність військового досвіду в широкомасштабній новітній війні проти потужної Росії, зняття фінансового тягаря з членів НАТО, демонстрація єдності Альянсу та здатності відповідати на сучасні виклики. Україна демонструє прихильність високим духовним цінності, такі як свобода, незалежність, гідність і самоповага на яких побудований Альянс. Завдяки збройним силам та активному громадянському суспільству вона заслуговує на членство в НАТО.

Проблеми реалізації підходів до ідентифікації загиблих внаслідок військової агресії на території України та шляхи їх вирішення

Валерія Чадюк — 2024-09-12

Війна в Україні запустила цілий ряд соціально-негативних явищ, серед яких висока смертність, масове надходження понівечених, знеособлених жертв збройних конфліктів, які потребують ідентифікації. Не зважаючи на усі заходи, впроваджені представниками влади, на даний момент в Україні і досі наявна велика кількість неідентифікованих трупів. Водночас, курс на європейську інтеграцію вимагає вирішення низки питань, пов’язаних із забезпеченням базових принципів міжнародного гуманітарного права, відповідно до яких тіло кожної загиблої особи має право бути ідентифікованим та переданим родичам для поховання.

Проблеми та перспективи реалізації ґендерної рівності у сфері безпеки та оборони України

Олена Чальцева — 2024-09-12

З 2014 року і до сьогодні Україна активно захищає свої кордони та суверенітет від збройної агресії Російської Федерації. Від 24 лютого 2022 року з початком нової хвилі війни перед Україною постало багато нових питань перешкод у сфері безпеки та оборони, що стосуються як захисту національних інтересів та свободи, так і прав військовослужбовців, організації війська, управління та контролю. З початку повномасштабного вторгнення військову службу в Україні проходять 60 тисяч жінок, з них 42 тисячі – військовослужбовиці. Тому, порушення таких питань як рівність прав та можливостей жінок та чоловіків, що проходять військову службу є надзвичайно актуальним у наш час. Вкорінені стереотипи та упередження щодо ґендерних ролей у суспільстві є однією з причин такої нерівності, що є не тільки проблемою України, а й загальносвітовою.

Військові окупації, здійснені росією в ХХІ столітті та їхні наслідки: приклади Грузії та України

Ніка Чітадзе — 2024-09-12

Протягом століть Росія була країною, яка демонструвала свою силу в міжнародній політичній системі. Спочатку поява Радянського Союзу та 15 країн, об'єднаних під одним дахом, а потім його розпад у 1991 році зробили Росію більш агресивною державою, що міжнародна спільнота спостерігала протягом цих років. В основному це було спрямовано проти пострадянського простору, оскільки Росія все ще вважає, що пострадянські країни перебувають і повинні перебувати під російським впливом. Це головна причина, чому Росія проводить агресивну зовнішню політику щодо своїх сусідів, особливо Грузії та України. Війни проти України та Грузії показують, наскільки великою може бути загроза з боку імперіалістичної сусідньої держави. Тут окреслено три основні роки цих війн: 2008, 2014 та 2022 роки, коли Росія розпочала нову військову окупацію України. Цей агресивний зовнішньополітичний вимір становить загрозу не лише для пострадянського простору, а й для міжнародної безпеки. Внутрішня та зовнішня політика Росії завжди була предметом міжнародного світового порядку, оскільки її кроки завжди мали певні наслідки як для регіональної, так і для міжнародної політичної системи. У цьому дослідженні ми розглянемо основні наслідки військових окупацій, здійснених Росією у 21 столітті.