Богослов’я Таїнства Оливопомазання в динаміці Liturgie Comparée
DOI:
https://doi.org/10.52761/2522-1558.2023.18.7Ключові слова:
Оливопомазання, таїнство, чинопослідування, богослов’я, містагогія, історія, liturgie comparée, lex orandi, Євхологіон, Євхаристія, добове коло, еволюція, Церква, воцерковлення, есхатологіяАнотація
У статті представлено аналіз історії богослов’я таїнства Оливопомазання, подано інтерпретацію його містагогії за допомогою теорії літургійної еволюції liturgie comparée, за A. Baumstark. Дослідження проводимо за допомогою адаптації сучасного методу порівняльної літургії, liturgie comparée A. Baumstark. Переосмислено первісний богословський зміст та мету Оливопомазання – повернення хворих у таїнственне літургійне життя Церкви, що є умовою їх цілісного оздоровлення. Подібне богословське розуміння склало основи усього подальшого розвитку lex orandi таїнства Оливопомазання. Початкові прості форми стали збагачені монастирськими й кафедральними впливами у зв’язку з добовим літургійним життям Церкви. З початком епохи книгодрукування та ренесансу (ХV-ХVI ст.) появляються так звані синтетичні чини сучасного зразка. Чинопослідування й надалі зазнає змін, про що свідчать приклади поширення скороченого обряду та мода на загальне Соборування. У статті нами по-новому класифіковано та досліджено складну літургійно-богословську передісторію таїнства Святого Єлею.
Посилання
Rak V. Bohoslovia Sviatoho Yeleiu na slovianskomu Skhodi (KhIKh-KhKhI st.): Shliakhy do mistahohiinoho rozuminnia. Romae. 2018. S. 65-76.
Taft F. Vizantiiskyi obriad: Korotka istoriia / per. z anhl. R. Skakun, pered. M. Petrovych. Lviv. 2011.
Shmeman O . Za zhyttia svitu: Tainstva i pravoslavia. Vyd-vo: UKU. Lviv. 2009. 219 s.
Arranz M. LEucologio Costantinopolitano agli inizi del secolo XI. R., 1996. P. 366-367.
Baumstark. A. Liturgie comparée, 18-22. Por. Emmanuel Lanne. Liturgia comparata. Roma 1969. S. 6-13.
Baumstark A. Liturgie comparée: Principes et Méthodes pour létude historique des liturgie chrétiennes. Chevetogne. 1953.
Bernhard P, SJ. Penance and the Anointing of the Sick. The Herder History of Dogma. Fr. Courtney SJ (transl. from German). Freiburg - London: Herder - Burns & Oates. 257 p.
Colombo G. «Unzione degli infermi», in Liturgia, ed. D. Sartore – A. M. Triacca – C. Cibien, Cinisello Balsamo 2001. S. 2038-2052
De Meester P. Studi sui sacramenti amministrati secondo il rito bizantino. Roma. 1947.
Eligiusz z Noyanu, De rectitudine catholicae conversationis 5 (PL 40:1172-1173).
Hutcheon C. R. «The Euchelaion Mystery of Restoration: Anointing in the Byzantine Tradition.» W 76.1. 2002. S. 25-42.
Kaczynski R. «Feier der Krankensalbung». Mayer H.B., Gottesdienst der Kirche. Handbuch der Liturgiewissenschaft. Teil 7,2. Sakramentliche Feirn. I/2, Regensburg. 1992.
Mélia E. The Sacrament of the Anointing of the Sick: Its Historical Development and Current Practice // Temple of the Holly Spirit: Sickness and death of the Christian in the Liturgy: The twenty-first Liturgical Conference Saint-Serge / Mettew J. OConnell. New York 1983. S. 151-157
Maj J. M. Coislin 213 Eucologio della Grande Chiesa: Manoscritto greco della Biblioteca Nazionale di Parigi (ff. 101-211): Excerpta ex Dissertatione ad Doctoratum / Pontificium Istitutum Orientale. Romae.1995.
Meyendorff P. The Anointing of the Sick, International Journal of Orthodox Theology 2:1. 2011. S. 70-78.
Ołeksandryjski K. De adoratione et cultu in spiritu et veritate 6, 211 (PG 68:472).
Pott T. La réforme liturgique byzantine: Étude du phénomène de lévolution non-spontanée de la liturgie byzantine. Roma. 2000.
Paul F. Bradshaw. Alle origini del culto cristiano: Fonti e metodi per lo studio della liturgia dei primi secoli. Roma. 2007. S. 197-205.
Prokopiusz z Gazy, In Leviticum 19, 31 (PG 87:762-763).
Rahahner K. The Anointing of the Sick, Denville, N.J. : Dimension Books, 1970. 38 p.
Taft R. F. La liturgia delle ore in oriente e occidente: Le origini dellufficio e il suo significato per oggi / per. z anhl. Sara Staffuzza. Roma. 2001.
Thomas P. La réforme liturgique byzantine: Étude du phénomène de lévolution non-spontanée de la liturgie byzantine. Roma, Revue Théologique de Louvain Année 2000. pp. 567-569
Wobbemin G. Altchristliche Liturgische Stücke aus der Kirche Aegyptens nebst einem dogmatischen Brief des Bischofs Serapion von Thmuis, TU, Leipzig. 1989.
Arrants M. Ystselenye dushy y tela. Taynstvo Eleosviashchenyia y druhye terapevtycheskye y razreshytelnыe molytvы y chynы Vyzantyiskoi Tradytsyy. Ystorycheskyi opыt, Rym. 2001.
Petrovskyi A.V., prot. K ystoryy posledovanyia Taynstva eleosviashchenyia // Khrystyanskoe chtenye. 1903. №7. – S. 47-48.
Odyntsov N. Poriadok obshchestvennaho y chastnaho bohosluzheniia, 285.
Uspenskyi A. Taynstvo Eleosviashcheniia, 72.
