Синодальність УГКЦ: сучасні виклики та можливості розвитку у світлі джерел канонічного права
DOI:
https://doi.org/10.52761/3041-1777.2025.20.2Ключові слова:
Синодальність, УГКЦ, Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ), Синод Єпископів, юрисдикція, територіальність, Церква sui iuris, канонічне право, колегіальністьАнотація
У статті досліджується канонічна природа та практичні аспекти реалізації синодальності в Українській Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ) як Церкві sui iuris. Аналізується синодальний вимір крізь призму Кодексу Канонів Східних Церков (ККСЦ) та рішень Другого Ватиканського Собору. Особлива увага приділяється ролі Патріарха як «Отця і Глави», компетенціям Синоду Єпископів у законодавчій та судовій сферах, а також проблемним питанням територіальної юрисдикції. Розглядається процедура канонічного вибору єпископів та специфіка втілення синодальних рішень поза межами патріаршої території. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі розмежування адміністративної влади Патріарха та законодавчої влади Синоду в умовах сучасної глобалізації. Пропонується перегляд концепції «ексклюзивної територіальності» на користь «релятивної територіальності», що відповідає еклезіологічній реальності розсіяння вірних. Сформульовано конкретні пропозиції щодо розширення юрисдикції на терени діаспори (Північна та Південна Америка, Австралія) як необхідного кроку для збереження церковної єдності та виконання принципу salus animarum (спасіння душ).
Посилання
ДОГМАТИЧНА КОНСТИТУЦІЯ ПРО ЦЕРКВУ, Lumen gentium, Документи Другого Ватиканського Собору, Львів 2004.
ДЕКРЕТ ПРО СХІДНІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ, Orientalium Ecclesiarum, Документи Другого Ватиканського Собору, Львів 2004.
ДЕКРЕТ ПРО ЕКУМЕНІЗМ, Unitatis redintegratio, Документи Другого Ватиканського Собору, Львів 2004.
Кодекс Канонів Східних Церков,переклад з латинської мови професора Й.Кобів, Львів, 1995.
Каськів О.В., Соборна діяльність Київської Церкви, - Тернопіль: Терно-граф, 2018. – 108 с.
Шафран Р., Синоди Києво-Галицької митрополії (1596-1991): Організаційно-душпастирський аспект. – Львів: Свічадо, 2008. – 296 с.
Constitutiones Apostolorum VIII, 47, 34, Kraków 2007.
CONGAR Y., “Autonomie et pouvoir central dans l’Église vus par la théologie catholique”, Die Kirche und die Kirchen Autonomie und Autokephalie (IV. Congress of the Society for the Law of the Oriental Church, 19 th to 24th of September 1978 in Regensburg), Wien 1980.
Kaskiv O.V. Church of Kyiv Sobors – the source of the Particular Law of the UGCC. Virtus: Scientific Journal. 2019. Issue 37 (October). P. 25-28. DOI: 10.13140/RG.2.2.29653.40160
Nuntia 29 (1989).
PACELLI E., La perosnalité et la territorialité des lois, partiulièrement dans le droit canon. Étude historique-juridique, Rome 1945, 48.
PERI V, La grande Chiesa bizantina. L’ambito ecclesiale dell’ortodossia, Brescia 1981.
SOBÓR KONSTANTYNOPOLITAŃSKI I (381), Dokumenty Soborów Powszechnych. Tekst greckie, łaciński, polski, I, Kraków 2003.
VASIL’ C., “Chiese patriarcali e Arcivescovili Maggiori: origini, strutture e prospettive ecclesiali”, Kanonika 25(2017), 90-94.
