Персоналістична агапетологія в теоретичній спадщині Чеслава Станіслава Бартніка

Анотація

Любов, згідно реалістичного універсального персоналізму за Чеславом Станіславом Бартніком, виникає та формується з глибини особи, зустрічі та пізнавання осіб на шляху правди, добра, краси, свободи і взаємного духовного єднання. Тому любов постає як активність усієї особи у її виявах себе у всій повноті єства, з усіма силами та властивостями, в позитивний спосіб, на іншу особу. Це спрямування усього свого особового світу в прояві спонтанної реляції "до" або "на" когось; дарування особою себе іншому, причому повне, без умов, беззаперечне. Взірцем цієї любові є Пресвята Трійця, Особи якої відзначаються структурою самореалізуючої любові. На сторожі збереження та поширення правдивого образу любові залишається християнство, яке намагається представити любов з персоналістичної точки зору, оскільки любов у властивому значенні може бути лише між особами. Особу слід любити з огляду на її внутрішню сутність, доброту, таємницю єства.