Еклезіальне покликання УГКЦ у світлі богословського навчання Івана Павла ІІ про єдність християнських церков

Анотація

У статті автор, на основі богословського навчання Івана Павла ІІ про єдність християнських Церков розкриває тематику еклезіального покликання УГКЦ у сучасну епоху міжцерковних відносин християнства. Об’єктом дослідження є богословсько-екуменічна творчість (енцикліки, послання, промови) Івана Павла ІІ, Папи Римського у 1978-2005 роках, а безпосереднім предметом дослідження є його богословсько-історична рефлексія над еклезіальністю УГКЦ та над місією цієї Східної Католицької Церкви для всієї вселенської Христової Церкви. Беручи вище представлене до уваги, метою цього дослідження є висвітлення богословсько-історичних поглядів Івана Павла ІІ відносно еклезіальної місії УГКЦ в контексті сучасного екуменічного діалогу поміж Цервами Сходу та Заходу. Завдяки критично-історичному методу та богословському аналізу навчання Івана Павла ІІ про початки зародження Київської Церкви, її середньовічної діяльності в історичних пошуках відновлення єдності поміж християнським Сходом та Заходом та сучасним для неї перспективам екуменічного руху, у процесі дослідження, сформовано богословський синтез суджень, ідей та пропозицій.

До пріоритетних висновків статті належить зарахувати: 1) екуменічні погляди Івана Павла ІІ щодо питань єдності поміж Католицькою та Православними Церквами залишаються актуальними для християн ХХІ століття та є програмними для богословів, які працюють над новими шляхи відновлення єдності поміж Сходом та Заходом; 2) оцінка минулих історичних спроб відновлення єдності Церкви, зокрема Берестейської Унії 1596 року, має базуватися на тогочасному еклезіальному контексті та висвітлюватися, як місцеві спроби пошуку єдності Церкви, завдяки яким Церква отримала унікальний практичний досвід реалізації ідей єдності поміж Сходом та Заходом; 3) УГКЦ, яка зродилася внаслідок Берестейської Унії та сьогодні розвивається, як одна із Східних Католицьких Церков, є великим багатством для християнства, бо єднає у своїй еклезіології католицькі та православні елементи; 4) на шляху пошуків нових форм єдності поміж Східною та Західною Церквою, УГКЦ отримує власне еклезіальне покликання, відкривати для Західної Церкви світ східної традиції, а для Східної Церкви світ католицької традиції.